Автор: Іван Д’яконов
Категорії: Росія, нафта
Росія запустила комерційний експорт нафти з найбільшого з часів розпаду СРСР кластера родовищ “Восток Ойл”, відправивши перші партії сировини танкерами льодового класу через Північний морський шлях до Азії.
Джерело:The Moscow Times
Деталі:Повідомляється, що “Роснефть” розпочала завантаження чотирьох спецтанкерів льодового класу на терміналі “Бухта Сєвєр”. Вони вивезуть першу нафту із нових родовищ до Азії.
Танкер класу Aframax Akademik Gubkin і судно класу Panamax Valentin Pikul вже прийняли нафту після того, як 5 вересня Володимир Путін офіційно оголосив про запуск проєкту. Ще два танкери Aframax – Vladimir Monomakh та Vladimir Vinogradov, очікують на завантаження найближчими днями, згідно з даними відстеження суден LSEG.
На початковому етапі обсяг експорту становитиме 150 тисяч барелів на добу, однак до 2030 року цей показник планують збільшити до 1 мільйона барелів.
Кластер “Восток Ойл” об’єднує понад 13 родовищ на Таймирі та у Східному Сибіру із запасами близько 51 мільярда барелів. За даними “Роснедр”, це приблизно п’ята частина всіх розвіданих нафтових покладів Росії (220 млрд барелів), а загальний потенціал видобутку оцінюють у 2 мільйони барелів на добу.
Масштаби роблять “Восток Ойл” найбільшим нафтовим проєктом країни з часів розпаду СРСР. Аби забезпечити його реалізацію, очільник “Роснефти” Ігор Сєчін виторгував у Путіна масштабні податкові пільги на 2,6 трильйона рублів.
Дослівно:”Інших родовищ із подібною ресурсною базою в Росії не залишилося. У 2017 році “Роснедра” продали останнє велике родовище з нерозподіленого фонду надр — Ергінське в Ханти-Мансійському автономному окрузі із запасами близько 100 млн тонн (його також придбала “Роснефть”). Відкриті в наступні роки поклади належали переважно до категорії “дрібних” та “дуже дрібних””.
Деталі:Віддаленість проєкту від зони бойових дій стала для РФ стратегічною перевагою. Арктичний термінал розташований на відстані понад 3 000 кілометрів від кордону з Україною та дає росіянам змогу безпечно транспортувати нафту на азійські ринки через Північний морський шлях в умовах, коли удари по портовій інфраструктурі Чорного й Балтійського морів у кілька разів підвищили операційні ризики.
Передісторія:
